ВИ́КАПАНИЙ, а, е, розм. Дуже схожий на кого-небудь; такий самий, як хтось. На краю ліжка сидить мати і милується вродою сина: батько. Викапаний Василь Чупер (Чорн., Пісні.., 1958, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 404.

Викапаний, а, е.

1) Искапанный.

2) Похожій какъ двѣ капли воды, вылитый. Радом. Грицько — викапаний батусь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 162.