ВИКА́ЗУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто виказує, доносить на кого-небудь. Але султан слухав виказувачів і шептунів і загадково мовчав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 403.