ВИ́КАЗ, у, ч. 1. Дія за знач. ви́казати 3. Михайликові сльози й викази не матимуть сили, бо він неповнолітній (Тулуб, Людолови, І, 1957, 353); Хотять вони помститись жінці Давида Гаркавого за виказ їх місця перебування (Крот., Сини.., 1948, 373).
2. Те саме, що доно́с. Пилку вже через виказ найдено, — хлопець виказав (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 403.