Про УКРЛІТ.ORG

викажчик

ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач. — Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (Н.-Лев., II, 1956, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 403.

вгору