ВИКАБЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., розм. Танцювати, б’ючи підборами в такт мелодії. В хлоп’ячому гуртожитку.. викаблучували такого гопака, що будинок ходором ходив (Жур., Опов., 1956, 108); На другому кінці стояв парубійко й викаблучував ногами у такт пісні (Панч, Синів.., 1959, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 403.