ВИЗОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗОЛОТИТИ, очу, отиш, док., перех. 1. Вкривати позолотою. Василь Опанасович забожився визолотити своїм коштом іконостас (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 287).

2. перен. Освітити жовтим сяйвом. Коли Антон вийшов на берег, сонце ще не сходило, лише визолотило небосхил над дубцями соснового лісу (Вол., Озеро.., 1959, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 400.

Визолочувати, чую, єш, сов. в. визолотити, чу, тиш, гл. Позлащать, позолотить, вызолотить. Як би в мене була золота солома, я б вас, каже, визолотив. Ном. № 12765.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 161.