ВИЗНАЧНИ́Й, а́, е́. 1. Який відзначається своїми позитивними рисами; видатний. Визначний російський письменник Тургенєв переклав "Українські оповідання" Марка Вовчка (Фр., XVI, 1955, 399); Одразу потрапив [Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (Кол., Терен.., 1959, 154).

2. Важливий за своїм значенням. Визначні події в житті народу .. неодмінно відбиваються в народній творчості (Рильський, III, 1956, 157); // Який має значне становище в суспільстві. Княгиню Ольгу здивувало, що ця визначна особа імперії — права рука імператора, перший його боярин і воєвода, розмовляє з нею руською мовою (Скл., Святослав, 1959, 157).

3. Який можна обчислити, виміряти і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 400.