ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Основний, істотний, який характеризує кого-, що-небудь. Мужність, нерушима воля, пристрасність переконань і бойовий темперамент — риси визначальні і для Лесі [Українки]-лірика, і для Лесі-драматурга, і для Лесі-публіциста (Рильський, III, 1956, 112); Головним, визначальним у розробці Шевченком історичної теми була усна народна творчість, особливо думи та історичні пісні (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 399.