ВИЗИ́ВНО. Присл. до визивни́й. Сотник визивно засміявся в привітне обличчя господаря і круто повернувся (Ле, Наливайко, 1957, 32); Визивно, на весь зріст бігли солдати до річечки, з ходу ведучи скажену стрілянину (Збан., Незабутнє, 1953, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 398.