ВИЗИВА́ННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. визива́ти. На різних кінцях арештантського будинку, з різних поверхів, з кільканадцяти вікон нараз посипалися крики, визивання, свист (Фр., II, 1950, 354).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 398.

Визивання, ня, с.

1) Вызываніе.

2) Брань, ругня. Вх. Лем. 397.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 160.