ВИЗВОЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ЗВОЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Звільнятися з неволі, полону, ув’язнення і т. ін. — А тільки визволятись із неволі, мабуть, доведеться вам разом, хлопці (Гончар, Таврія.., 1957, 322); Цієї ж таки весни почулося скрізь, ..що знов Кармелюк отаманує, визволивсь, повернувсь (Вовчок, І, 1955, 366); [Бабуся:] Ні, їх [ворожбитів] уже тепер немає тута, бо визволились чарами з темниці (Л. Укр., II, 1951, 523).
2. Ставати вільним, здобувати собі свободу в боротьбі проти пригноблення, безправ’я, чийогось панування. І усіх кличе [Остап]: "Ходім, браття, за край воювати! Ходім, браття, визволятись!" (Вовчок, І, 1955, 331); У великих трудах і жертвах визволяється Україна від куркулів та поміщиків (Довж., І, 1958, 56); Це Партія у той далекий час Вела на штурм старого світу в Жовтні, — І визволивсь з ярма трудящий клас! (Нех., Під.. зорею, 1950, 3).
3. Звільнятися від того, хто або що тримає, заважає рухам. [Антей (затримує її, обнявши):] Ні, ні, кохана! [Неріса (визволяючись):] Пусти мене! (Л. Укр., III, 1952, 433); Він [Друзь] одступив на крок, щоб визволитися з його рук. Та Ігор тримав його міцно (Шовк., Людина.., 1962, 243).
4. Позбавлятися чого-небудь неприємного (хвороби, болю і т. ін.). Се ж була курортна публіка. Вона прибула сюди, щоб залишити морю і горам свої болі, щоб визволитись від своїх недугів (Л. Укр., III, 1952, 622); Тіло здригалось, хотіло визволитись від болю (Скл., Святослав, 1959, 267); Наче щось важке спало мені на серце, стиснуло його, і я не мав сили визволитися від цього тягаря (Сміл., Сашко, 1957, 159).
5. тільки недок. Пас. до визволя́ти. Визволялись міста. Визволялись тисячі сіл.. Мільйони правобережних чоловіків і парубків влились у довгождану Червону Армію (Довж., І, 1958, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 397.