ВИ́ДРУКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́друкувати. Його увагу прикувала видрукувана чорним шрифтом на першій сторінці стаття за підписом Трикоза (Коцюба, Нові береги, 1959, 446); // ви́друкувано, безос. присудк. сл. Євгена Вікторовича цікавив не так Лодиженко, як той факт, що його власну промову теж видрукувано в пресі (Ле, Міжгір’я, 1953, 479).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 392.