ВИДО́К, дка́, ч. Зменш.-пестл. до вид¹ 1. Я хотів би вам дівчаток українських показать, Як вони, руками сплівшись, виступають у танок.. Або, мило розпишавшись, одвертають свій видок (Сам., І, 1958, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 391.

Видок, дка, м.

1) Ум. отъ вид.

2) На видок. На показъ, на видное мѣсто. Вх. Лем. 397.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 158.

видо́к — стара назва свідка (у «Руській правді» — ще й по́слух); у процесі досить було двох, а проти чужинців — кілька тих, що бачили на власні очі обставини злочину.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 84.