ВИ́ДИ́МО-НЕВИ́ДИ́МО, присл., розм. Надзвичайно багато. Видимо-невидимо накупив [Пархім] ласощів… (Кв.-Осн., II, 1956, 477); Та і в місто, на заводи, насунуло таких бідаків з карпатських, українських земель, з Польщі, Італії видимо-невидимо (Чорн., Визвол. земля, 1950, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 386.