ВИДЗЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДЗЬОБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Дзьобаючи, довбаючи дзьобом, витягати, виймати що-небудь звідкись. — Невже ж се не гріх, коли ти по полю літаєш і зерно з поля, свіжо посіяне, видзьобуєш і пшеницю з колосся п’єш? (Фр., IV, 1950, 81); Злодійкуваті горобці внадились видзьобувати насіння [з соняшника] (Донч., IV, 1957, 49).
2. Дзьобаючи, збираючи дзьобом, з’їдати все. Одчайдушна зграя голубів весело видзьобувала всюди натрушене житнє та пшеничне збіжжя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 453); По подвір’ю снували кури, видзьобуючи щось в шпориші (Іщук, Вербівчани, 1961, 40).
3. Дзьобаючи, довбаючи дзьобом, робити отвір, заглибину у чому-небудь. Гава теж розуміє смак і видзьобує в кавуні дірку (Коп., Як вони.., 1948, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 385.