ВИ́ДЕРЖКА, и, ж. 1. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах; витримка. Зо мною нічого нового, здорова, як і при тобі, видержка мене не покидає (Л. Укр., V, 1956, 309); [Дудар:] Але, крім вогню, хлопче, треба мати ще й видержку (Мик., І, 1957, 81).

2. Дія і стан за знач. виде́ржувати, ви́держати (в 7 знач.). Вироби з ковкого чавуну одержують шляхом тривалого нагрівання і видержки при певній температурі виливків з білого чавуну (Токарна справа, 1957, 53); В процесі бродіння і видержки відбувається розклад і виділення з соків більшої частини.. білкових речовин (Технол. інструкція.., 1954, 17).

3. Час при фотографуванні, протягом якого залишається відкритим об’єктив фотоапарата. Одних оптичних якостей для фотографування далеких туманностей і зірок ще недосить, необхідна велика, інколи багатогодинна видержка (Наука.., 9, 1961, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 384.