ВИ́ДАНИЙ 1 а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дати. Аліна побачила Костя Хмеля, який сів коло неї з деркачкою в руці, виданою йому, як учасникові шумового оркестру (Ю. Янов., І, 1958, 471); Блищить-іскриться виданий на-гора антрацит (Дмит., Обпалені.., 1962, 200); Чотири збірники моїх новел, видані "Видавничою Спілкою", обнімають усі мої опубліковані досі новели (Коцюб., III, 1956, 287); // ви́дано, безос. присудк. сл. Тихцем видано її заміж за пастуха (Фр., ІІ, 1950, 111).
ВИ́ДАНИЙ2, а, е, розм. Дієпр. пас. мин ч. до ви́дати. З їх [карет] виходило всяке панство і прямісінько простувало у парадні двері, перед котрими (досі ще не видане диво у городі) стояв страшного росту швейцар (Мирний, III, 1954, 286).
Де це (се) ви́дано — уживається при вираженні здивування або обурення. Як то можна та де се видано! та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Вовчок, І, 1955, 22); — Чи, може, вдома печі мало? — обурився, Олександр Підіпригора: де ж це видано, щоб на серйозні збори ще й баби з’являлися (Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 383.