ВИ́ДАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́давити. Природа ж, світ увесь — мов видавлений сік із винограду, і ми його п’ємо (Тич., II, 1957, 60); Сухорляве, наче видавлена цитрина, обличчя офіцерика розпливлося в її очах червоною плямою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 125); Іноді цілими годинами билася вона над якимись напівзниклими рядками, написаними ледве помітно олівцем або й просто видавленими нігтем (Сміл., Сад, 1952, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 382.