ВИГРІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ГРІТИСЯ, іюся, ієшся, док. 1. Грітися протягом певного часу, одержуючи, маючи достатню кількість тепла. З води біжить на пісок вигріватись [Івась], з піску в воду та знов на пісок (Н.-Лев., І, 1956, 104); Запаливши цигарку, [Роман Петрович] вигрівався під ковдрою (Коз., Сальвія, 1959, 175); Ні, таки краще вигрітись на сонці як слід! (Коцюб., III, 1956, 315).
2. тільки недок. Пас. до вигріва́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 380.