ВИ́ГРІВ, у, ч. Дія за знач. ви́гріти 1, 2. Ливні дощі стривожили Теклю.. Сіно в копицях вимокло, як коноплі. Нема вигріву (Горд., І, 1959, 486).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 380.