ВИ́ГОСТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гострити. Косили лан жнивів густих, Бряжчали вигострені коси (Щог., Поезії, 1958, 376); Всі дороги їм [воякам] відкриті Через гори і ліси, Гостро вигострені стріли, І шаблюки, і списи (Олесь, Вибр., 1958, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 377.