ВИ́ГОЛОШЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́голосити. Мова персонажів теж шліфувалася під час проб: знімалося зайве, лишалось чітке, дохідливе.., легке для виголошення (Збірник про Кроп., 1955, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 376.