ВИГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Годуючи, вирощувати кого-, що-небудь. [Явдоха:] Є такі черв’яки, котрих вигодовують листям шовковиці (Кроп., II, 1958, 453); Я знав — на цих землях колись збирав урожай та вигодовував худобу приміський радгосп (Збан., Єдина, 1959, 276); // Годуючи, вирощувати, виховувати дітей. Своїми невсипущими руками виношувала, вигодовувала, обпирала й обшивала своїх дітей (Чорн., Пісні.., 1958, 85); Викохав вас [дітей], вигодував, Виросли чималі (Шевч., І, 1951, 80); * Образно. Мова — наша зброя, якою ми служимо народові, що нас породив, вигодував і виховав (Рильський, III, 1956, 80).

2. тільки док. Витратити на корм; згодувати. Попереду треба те сіно вигодувати, а тоді вже й друге давати (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 375.

Вигодовувати, вую, єш, сов. в. вигодувати, дую, єш, гл. Вскармливать, вскормить. Вигодував сина Саву козакам на славу. Макс. Ой мала вдова сина сокола, вигодувала, в військо оддала. Макс.

2) Выкормить, откормить. Вигодувала аж двадцять четверо свиней, та й рахуби їм не дам. Харьк.

3) Израсходовать въ пищу, на кормъ. Попереду треба те сіно вигодувати, а тоді вже й друге давати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 153.