ВИ́ГЕМБЛЮВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гемблювати. * Образно. Міцніше стискає [Сергій] в ніжних руках вигемблюване мозолями кленове кісся, натискає чимдуж (Мушк., Чорний хліб, 1960, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 372.