Про УКРЛІТ.ORG

вигачувати

ВИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. Вистелювати хмизом, колодами і т. ін. болото, пісок тощо для проїзду, проходу; прокладати гатку. Десь колона забралася в сипучі піски… Мусили тоді самі на протязі кілометрів вигачувати собі дорогу. Рубали довколишні лози.. і стелили їх під трактори та комбайни (Гончар, І, 1954, 521); * Образно. Якась погана рука невидима викопала між ними глибоку пропасть, котрої вже ніщо не вигатить (Фр., IV, 1950, 495).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 372.

вгору