ВИ́ВІШЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вісити. Рушниця його на посміх та острах, як опудало, вивішена була в казихані [управі] (Ле, Міжгір’я, 1953, 93).

ВИ́ВІШЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вішити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 366.