ВИВІ́РЧУВАТИСЯ, ується, недок. 1. Крутячись, висуватися з отвору. * Образно. Здавалось: кілька пар очей, то випираючи, то вивірчуючись із очниць, от-от репнуть від натуги і злоби (Стельмах, На .. землі, 1949, 71).

2. Пас. до виві́рчувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 365.

Вивірчуватися, чуюся, єшся, сов. в. вивертітися, чуся, тишся, гл.

1) Высверливаться, высверлиться.

2) Разматываться, размотаться изъ чего. Кв. (Желех.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 149.