ВИВІДНИ́Й, а́, е́. Який служить для виведення, видалення чого-небудь звідкись. З його [пароплава-поплавка] вивідної труби вдень і вночі з глухим ревом ллється на берег могутній потік сірого мокрого грунту (Донч., II, 1956, 83); Вивідною канавою, забрьохані й брудні, вони [парубки] волокли побитого Вівденка (Ле, Право.., 1957, 150); Коли машина закінчить обчислення, результат надходить у вивідний і друкуючий пристрої (Наука.., 6, 1963, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 364.