ВИ́ВОРОТ, у, ч., мед. Ненормальне положення якого-небудь органа, при якому він або частина його вивернуті своєю внутрішньою поверхнею назовні. Виворот повік; Виворот сечового міхура.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 368.

Виворот, ту, м.

1) Изнанка. на виворот. На изнанку.

2) Выворотъ. Санна їзда — ангельська їзда, але дідчий виворот. Ном. № 11433.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 150.