ВИВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВИНУТИ, ну, неш, док., перех., заст. 1. Виймати що-небудь, розгортаючи те, у що предмет був загорнутий. Як з платка вивинув (Номис, 1864, № 10817); * Образно. Він вивинув з-під ковдри свою довгу фігуру з червоним од кашлю й холоду носом і почав одягатися (Коцюб., II, 1955, 434).

2. тільки док. Вивихнути. Хто кого мине, най ногу вивине (Номис, 1864, № 11 568).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 363.

Вививати, ва́ю, єш, сов. в. вивинути, ну, неш, гл.

1) Вынимать, вынуть что-либо, развернувъ то, во что предметъ былъ завернуть. З платка вивинув. Ном. № 10817. Вивини рубочок з паперу, з біленького шовку. Грин. ІІІ. 522.

2) сов. в. Вывихнуть. Хто кого мине, най ногу вивине. Ном. № 11368.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 149.