ВИВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ВЕРНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Перекидатися, перевертатися нижнім або внутрішнім боком назовні. З глибин і ям [річки] вивертаються брудно-білими черевами вгору контужені на смерть [вибухами] соми, коропи, щуки (Довж., Зач. Десна, 1954, 524); Дужі коні не йшли, а бігли, з-під полички плуга виверталася масна скиба, що вилискувалася проти сонця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 201); Спідня, товста та широка [губа] так вивернулась, що на їй аж шкура натяглась і лисніла (Н.-Лев., III, 1956, 15).

2. Перекидаючись, вивалюватися, випадати з чого-небудь. Дитина вже лежала на землі, вивернувшись з коробки (Мирний, І, 1954, 52).

3. Спритно повертаючись, уникати чого-небудь, звільнятися від чогось. Вона [сусідка] міцно тисне руку мамі і гладить по голові Серьожу, але Серьожа вивертається (Ів., Таємниця, 1959, 74); Гриць вивернувся з поліцаєвих рук (Збан., Ліс. красуня, 1955, 90); Я спробував дістати її [дівчинку] кулаком, але вона вправно вивернулася (Сміл., Сашко, 1954, 12); // Повертаючись, вилізати звідки-небудь, показуватися назовні. З-під картопляного куща вивернувся білий товстий гробак з жовтою голівкою (Донч., Дочка, 1950, 104); — Одарко, Одарко-о! Біжи швидше-швидше! — гукала купка дівчаток до білявої дівчини, що вивернулась з-за сусідньої ліси (Дн. Чайка, Тв., 1960, 98); // перен. Спритно, вдало виходити із скрутного становища. [Терпилиха:] Отак вона приговорками та одговорками і вивертається; а до того іще як придасть охання та сльоз, то я і руки опущу (Котл., II, 1953, 20); Сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Григ., Вибр., 1959, 151).

4. Робити круті повороти. Він сміливо спускався з гір [на лижах], вивертався між дерев, як білка (Збан., Старший брат, 1952, 10); З майдану машина вивернулась на Катерининську вулицю і помчала повним ходом (Смолич, Світанок.., 1953, 532).

5. перев. док., розм. Лягати або сідати, розкинувшись. Вивернувся [чоловік] на увесь піл та й спить, як зарізаний (Л. Янов., І, 1959, 82); [Голоси:] А ти чого, Мавро, вивернулась. Вставай, гладка, копиці не розтовкуй (Вас., III, 1960, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 362.

Вивертатися, таюся, єшся, сов. в. вивернутися, нуся, нешся, гл.

1) Выворачиваться, вывернуться.

2) Выворачиваться, выворотиться, опрокидываться, опрокинуться, переворачиваться, перевернуться. Вивернувся з човна. Сим. 220. Через голови вивертались. Левиц. І. 358. Вивернувся до-гори черева на ліжку.

3) Изворачиваться, извернуться. Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся. Ном. № 4197.

4) Разваливаться, развалиться. Вивернувся як кабан, вередує. Мир. Пов. II. 78. Їхав напишившись, а то ще як здибався з ким, то вивернеться на бричці і гука: «торкай!» Св. Л. 169.

5) Преимущ. въ сов. в. Растянуться, упасть мертвымъ, безъ чувствъ. Як плигне йому під ноги кішка, — він схопив рукавицю та й ударив її на-оддаль, — та́ так і вивернулась. Грин. І. 66. Ото кожна до корита, та ухватить та й вивернеться. І так усі чисто попеклись. Рудч. Ск. II. 59.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 148.