ВИ́ВАР, у, ч. Рідина, в якій що-небудь виварилось, наситивши її певними речовинами. Лила [Горпина] густий, нудотний вивар з цибулячого лушпиння (Тулуб, Людолови, І, 1957, 332); І що вже він не робив, щоб позбутися цієї муки [кашлю]! Пив і вивар соснової кори, і барсуче та собаче сало, і всякі краплі з аптеки — нічого не помогло (Козл., Сонце.., 1957, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 360.