ВИВАНТА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВАНТАЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Знімати, виносити вантаж, який перевозиться (підводою, машиною і т. ін.); виймати. З машин, з підвід вивантажують ящики з яблуками (Головко, I, 1957, 441); Іноді з трюмів вивантажували машини в дерев’яних ящиках (Собко, Скеля.., 1961, 4); Поїзд стояв недовго, і Франко ледве встиг повсаджувати малих та вивантажити взяті в дорогу речі (М. Ол., Леся, 1960, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 360.