ВИВ’Я́ЗУВАТИСЯ ¹, уюся, уєшся, недок., ВИ́В’ЯЗАТИСЯ, в’яжуся, в’яжешся, док. 1. Обгортати чимсь свою голову, шию, зв’язуючи кінці певним способом. Мар’я не прибиралась, як учора, не милася, не вив’язувалась (Мирний, III, 1954, 161); В перші дні бувало не встигне [Микола] відпочити після роботи, а вже, гляди, зодягає святковий костюм, вив’яжеться галстуком і гайда (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 219).

2. тільки недок. Пас. до вив’я́зувати¹.

ВИВ’Я́ЗУВАТИСЯ ², ується, недок. Пас. до вив’я́зувати².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 369.

Вив’язуватися, зуюся, єшся, сов. в. вив’язатися, жуся, жешся, гл. Повязываться, повязаться. Вив’яжеться шовковою хусткою. Г. Барв. 364.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 151.