ВИ́В’ЯЗАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́в’язати¹. Молодиці, гарно вив’язані квітчастими терновими хустками, несли клуночки та вузлики (Дн. Чайка, Тв., 1960, 39).

ВИ́В’ЯЗАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́в’язати². Хутко одягла [дівчина] чорний светр, нею самою вив’язаний, і покинула кімнату (Автом., Щастя.., 1959, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 369.