ВИБІ́ЛЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вибі́лювати 1, 2.

∆ Вибі́люючі гли́ни — глини, які мають властивість вбирати жири, смоли, пігменти, слиз.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 353.