ВИ́БУЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́буяти. Назриваю в гаю запашного зілля, ..вибуялих трав (Чумак, Черв. заспів, 1956, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 359.