ВИ́БРУКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́брукувати. Пилу зовсім немає, ..всі дороги вибрукувані плитками і чисті, як паркет (Коцюб., III, 1956, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 357.