ВИБРУКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок.. ВИ́БРУКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Вимощувати, викладати каменем і т. ін. дорогу. — Чому б не вибрати оте каміння .. і не збити його докупи, вибрукувавши шлях? — майнула химерна думка у Ремо (Досв., Гюлле, 1961, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 357.