ВИ́БРУДНИТИ, ню, ниш, док., перех. Покрити брудом; забруднити. Тико вибруднив руки і хотів їх помити, присівши біля води (Трубл., І, 1955, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 357.