ВИБРО́ДЖУВАТИ 1, ує, недок., ВИ́БРОДИТИ, ить, док. Кінчати бродіння, набуваючи нових якостей у зв’язку з цим процесом. Виступати з непродуманою промовою, — це однаково, що пригощати людей вином, яке ще не вибродило (Руд., Остання шабля, 1959, 305); * Образно. Легкий вітер доносить з луків запах свіжого сіна, а недалеко від траншей пахне яблуками силос, у соках якого виброджує частка і твоєї праці (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 95).
ВИБРО́ДЖУВАТИ 2 див. вибро́дити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 357.