ВИ́БРИЗНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до вибри́зкувати. — Хай нашим ворогам така шибениця! — скрикнула Христя, вихиливши чарку і вибризнувши останню краплю поверх голови (Мирний, III, 1954, 330); Острий ніж входив у тіло,..поки з-під нього не вибризнула рубінова струя крові (Фр., IV, 1950, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 356.