ВИ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́брати. Сам дід Мирон.. був двічі на своєму віку вибраний старостою, а раз старшиною (Григ., Вибр., 1959, 220); — Коли ця рудня не вибрана і має руду, а це так, — відтворити її справа двох декад (Досв., Вибр., 1959, 309); Пальці стомленої руки мимоволі розігнулись, і повне вибраної картоплі відро перекинулося під ноги (Логв., Літа.., 1960, 74); // у знач. прикм. Відібраний для видання (про твори). Не читали їх [повістей] ні разу.. Але знаю — вийдуть зразу Вибраними томами (Мал., II, 1956, 353); // у знач. прикм. Кращий, добірний. Ми будемо у вибраному товаристві (Коцюб., II, 1955, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 356.