ВИ́БЛІДЛИЙ, а, е, діал. Зблідлий; // перен. Вицвілий. Старанно читав [капітан] написи на вивісках, виблідлі та сполоскані дощами (Фр., VI, 1951, 461).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 354.