ВИ́БЛИСНУТИ, ну, неш, док., чим і без додатка. Однокр. до вибли́скувати. Крізь гущавину парку виблиснули вогні садиби (Сміл., Сад, 1952, 136); Десь у небі високо Шаблею між хмар Виблиснула блискавка (Дор., Літа.., 1957, 146); Хлопець схопився з місця, ..стулив міцно губи, виблиснув очима, як крицею (Вас., II, 1959, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 354.