ВИ́БЕХКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Вирости дуже високим, великим. — Про вроду й не питай: вибехкався з його такий парубок, що куди тобі! І рівні йому навколо немає… (Л. Янов., І, 1959, 161); — Чого тобі ображатися? Хіба ти не виріс.. Он який вибехкався! (Загреб., Спека, 1961, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 349.