ВИ́БАЧЕННЯ, я, с. 1. Поблажливість до кого-небудь винного, до провини; прощення за провину. — Я приїхав просити заздалегідь вибачення за свою Онисію Степанівну (Н.-Лев., III, 1956, 182); Маслюк був неправий і.. повинен негайно виправити свою помилку і попросити вибачення у молодшого лейтенанта (Багмут, Щасл. день.., 1951, 69).
2. Прохання вибачити. — Ти образив людину зараз. Твій брудний рот плював на неї, як на щось огидне. Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Янов., II, 1958, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 349.