ВИБА́ГЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до виба́гливий. Наші предки протягом тисячоліть простою сокирою будували і величні оборонні укріплення, і незрівнянні за вибагливістю й вишуканою красою палаци, і дивні церкви (Літ. Укр., 9.ІІ 1965, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 348.