ВЗАЄ́МНО. Присл. до взає́мний. Література й народна поезія — рідні сестри, що взаємно збагачуються, що живуть і житимуть у добрій творчій злагоді (Рильський, III, 1956, 143); Зустріч двох колон, хай навіть пошарпаних, втомлених, обтяжених масою хворих та поранених, якось одразу взаємно посилила, збадьорила людей (Гончар, Таврія.., 1957, 414).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 345.