ВЗАЄ́МИНИ, ин, мн. Взаємні стосунки між ким-, чим-небудь. На коліна б бажав я упасти, Слізьми виплакать горе пекуче своє, До ніг милої серденько скласти.., На мить щирих взаємин зазнати (Граб., І, 1959, 362); Племінник не дуже любив свого дядю, але мусив підтримувати тісні родинні взаємини (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 190); Розкриваючи взаємини різних верств суспільства, Панас Мирний засуджував твердження про "безбуржуазність" української нації (Укр. літ., 9, 1957, 39); // Взаємозв’язок, взаємовплив між предметами, явищами. Взаємини гірських порід, що беруть участь у будові земної кори, дуже складні (Наука.., 1, 1957, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 345.